Життя вдома у ці надзвичайні часи - Частина 3: Спільний досвід
У 2020 року ми ретельно вивчили життя та події 20 родин і виявили, як люди з різних домівок справлялися у постійно мінливій ситуації з пандеміїєю COVID-19. Роблячи це, ми дізналися, що вони робили, щоб процвітати у ці важкі часи, і запитали їх: що для вас означає дім?
У першій частині і другій частині нашої серії «Життя вдома у ці надзвичайні часи» ми поспілкувались з вибраною групою сімей та осель і дізнались про те, як протягом року змінювалось їхнє життя вдома. У цій третій та заключній частині серії ми розглянемо, що спільного є у цих родинах.
Читайте далі, щоб дізнатись більше про спільний досвід Сусанни, Маргарети, Іленії, Алессіо та Шей.
Повільне повернення до нормальності
Коли на початку 2020 року ми спілкувалися з Сюзанною, вона казала, що життя для неї це «щоденна боротьба». На початку року вона покинула роботу стюардеси і жила з двома дітьми у своїй квартирі в Стокгольмі, Швеція. Бути безробітним та шукати роботу у розпал всесвітньої пандемії і економічної кризи, було, звичайно, дуже складно. І справді, нещодавно опубліковане нами дослідження показало, що протягом цього часу проблеми з грошима були найважливішим фактором емоційного ставлення людей до дому та один до одного.
Але з настанням осені у Швеції, стан Сюзанни змінився. Вона знайшла нову роботу в офісі лише у п’яти хвилинах ходьби від своєї квартири, завдяки чому життя знову майже повернулося до норми . І оскільки державні коронавірусні обмеження у Швеції не включали закриття барів, ресторанів та кафе, вона продовжувала бачитись з друзями - але на відстані.
Повернення на роботу
Сюзанна відчуває полегшення від того, що знову працює, і їй дуже пощастило, що вона зберегла свою посаду, особливо тому, що повернення на роботу також допомогло їй визначити те, що виявилось важливим майже для всіх, з ким ми спілкувалися на початку коронавірусної кризи: рутина . Більшість днів вона прокидається приблизно о 5-ій, щоб піти в спортзал. А ще вона ходить на пробіжки, займається йогою та намагається бути якомога активнішою.
На іншому кінці світу Шей у Сіднеї, Австралія, теж відчуває щось подібне. Під час обмежень COVID-19 їй подобалось проводити час вдома зі своїми батьками, братами та нареченим. Але навіть незважаючи на це, вона відчула величезне полегшення, коли нарешті змогла повернутися на роботу.
Нестача спілкування з людьми
Чого всім нам не вистачало найбільше у 2020 році? Маргарета з Мілану, Італія, виділила танці з іншими людьми, поділившись з нами своїми твердими переконаннями, що танці - це частина людської суті, і що заборона рухатись з іншими в одному ритмі - це «не правильно». Сюзанна з цим погоджується. Піти потанцювати та мати те, що вона називає «відчуттям нічного клубу» - ось за чим вона справді сумує, і що залишилось в допандемічному житті.
Бути фізично віддаленим від близьких також важке випробування для всіх, з ким ми спілкувались. Батьки Сюзанни вже похилого віку, і вони залишаються у самоізоляції. Коли вона була безробітною, Сюзанна щотижня привозила їм продукти, але їй завжди доводилось триматися на відстані. «Мені не вистачає їх обіймів, - каже вона, - це не дивно».
Те саме сказала й Іленія, яка також живе в Мілані. Для неї можливість бачити - але не торкатись - батьків - одна з найдивніших і важких речей, які вона пережила, коли в Італії вперше були скасовані обмеження COVID-19.
Поділяти простір по-новому
Із середини березня 2020 року університети та школи для учнів віком від 16 років у Швеції були закриті. Тож Сюзанні та її дітям довелося пристосувати свій простір для домашнього навчання. «Хлопці серйозно підійшли до справи. Вони все впорядкували. Вони працювали у своїх кімнатах, а потім ми разом збирались на обід», - розповідає вона.
Алессіо також довелося звикати ділити житловий простір по-новому. На початку пандемії разом з дружиною та дочкою він переїхав до будинку батьків на острові Арран, де він й досі живе з трьома поколіннями своєї великої сім'ї. «Мені довелося навчитися не порушувати особистий простір інших людей», - пояснює він. «Спочатку я гніздився, все прикрашав...але не думаю, що моєму батьку подобалось, як я змінюю речі. Ми про це поговорили, і все налагодилось. Зараз мені дуже подобається жити з усіма одним дахом».
Шей стикнулася з подібними труднощами, коли повернулась до сімейного дому: «Іноді всі буквально переступають один через одного, особливо враховуючи, що ми всі працюємо вдома. А коли настає час поїсти, кухня перетворюється на божевільню.» І незважаючи на все це, їй подобається бути ближче до своєї родини, але водночас вона з нетерпінням чекає майбутнього, коли вона та її наречений зможуть облаштувати нове спільне життя у власному домі.
Мрії про щось інше
Дуже цікаво, як часто прагнення людей, які поділилися ними з нами, стосувались перебування в іншому місці. Для Шей - це подружній дім з подвір’ям. Для Маргарети - сад у сільській місцевості, далеко від тісного передмістя Мілана, де вона живе зараз. Для Алессіо - це підкорення гори, яку він бачить з дверей свого дому, і подорож по околицям Шотландії за горою.
Але також ми чули про те, як пандемія затьмарила мрії людей і зробила планування наперед складним або навіть неможливим. Сюзанна, наприклад, сподівалася на Різдво покататися на лижах, але коли вона говорила з нами, вона вже не була впевнена, що їй це вдасться, тому що навколо так багато невизначеності.
Іленія поділяла цю думку: «Вірус продовжує нас дивувати, тому я навіть не знаю, чого очікувати в найближчі місяці.» Єдине, до чого вона може підготуватися - це знову повернутись до обмежень і закритися вдома. «Ось чому для мене важливо, щоб моя квартира була щасливим місцем, сповненим спогадів», - каже вона. «Оскільки що б не трапилось, я знаю, що, знаходячись вдома, я можу відчувати міцний зв’язок із батьками та друзями.»
Заключні думки
З нашого великого дослідження життя вдома у 2020 році ми дізналися, що у всьому світі на нього почали дивитися іншими очима. З якими б обмеженнями не стикалися люди, їм доводилося ставитися і використовувати свої домівки так, як раніше, можливо, вони і не додумалися б. І хоча всі ми пережили унікальний досвід пандемії, є кілька чітких тем, які з’являються раз за разом.
Одне, що ми чули протягом нашого дослідження, - це те, наскільки в житті людей зросла значимість дому. До COVID дім був просто місцем, куди ми поверталися наприкінці дня. Але дім зараз - і в майбутньому - це місце, де ми можемо зосередитись на об'єднанні з родиною та друзями. Місце, де ми продовжимо, хоч і частково, але працювати - і розвиватись. Місце, де ми будемо цінувати прості задоволення, як-от приготування їжі, спільні обіди та вечері, відпочинок та ігри. І, нарешті, місце, де на першому місці у нас завжди стоятиме створення відчуття притулку.
Пропустили інші частини серії «Життя вдома у ці надзвичайні часи»? Перейдіть на перша частина або друга частина.
Приєднуйтесь до нашого руху Життя вдома IKEA
Існує дуже багато способів надихнутись і стати частиною нашої спільноти «Життя вдома» - перейдіть за посиланнями нижче і дізнайтесь, як це зробити.